150 років - легенді світового рівня української опери Соломії Крушельницькій...

 #Іменинник_дня

Крушельницька Соломія Амвросіївна народилася 

23 вересня 1872 року в селі Білявинці (сучасна територія Тернопільської області), в родині греко-католицького священика. Дитинство майбутньої співачки пройшло в сусідньому селі Біла, куди незабаром переїхала вся її велика родина: батько, мати й вісім дітей. Музика ввійшла в життя Соломії з раннього дитинства, з колискових пісень матері.

Ще маленькою дівчинкою вчилася грати на фортепіані, а з 10 років виступала в хорі організованому її батьком. Помітивши палке бажання доньки до музики, батьки зайняли грошей і відправили її вчитися в Львівську консерваторію. У 1893 році з медаллю закінчила консерваторію й з успіхом дебютувала на сцені Львівської опери. Ставши солісткою оперного театру, Соломія вирішила не зупинятися на досягнутому й восени того ж року до Мілану, аби продовжити музичну освіту. Своїм голосом і артистизмом вона відразу ж звернула на себе увагу педагогів і заслужила «звання» «найталановитішої та найбільш вихованої» серед усіх учениць міланської школи бельканто. 

Через рік молода вокалістка вже співала провідні партії в оперних театрах Італії, де швидко завоювала любов і вдячність публіки. Звістка про це дійшла до рідного Львова, і незабаром керівництво міської опери запросило Соломію Крушельницьку на гастролі. Пробувши на батьківщині п’ять місяців, восени 1894 року Соломія повернулася до Італії продовжувати навчання. Один з кращих у той час оперних театрів — Одеський — запросив примадонну на гастролі в складі італійської трупи. Виступаючи з тріумфом у Варшаві, Соломія також кожен рік виїздила на гастрольні виступи до Петербургу, де співала в складі італійської трупи в Маріїнському театрі разом з Карузо, Баттістіні, Аримонді, Куччині і Сільвестрі. У Крушельницької складалася блискуча кар’єра. 

Проживаючи в Італії, співачка тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, Франції. Крушельницька завжди включала в свої програми українські народні пісні, які безмірно любила, а також твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича, Нижанковського, Вахнянина, Січинського.  В 1939 році після смерті чоловіка (в 1910 році вийшла заміж за італійського адвоката Чезаре Риччоні) Крушельницька вирішила назавжди повернутися на батьківщину і переїхала до Львова. В 1944 році всесвітньо відома співачка стала викладачем Львівської державної консерваторії ім. Лисенка, а через 8 років - професором. У квітні 1947 року колишня австрійська, а потім італійська громадянка звернулась до Президії Верховної Ради УРСР з проханням надати їй громадянство. 

  Останні роки Соломія жила й працювала на рідній землі, передаючи свій багатий досвід й величезні знання молоді. Незважаючи на свій вік, співачка виступала з сольними концертами, останній з яких відбувся, коли їй було 77 років.

Померла вона 16 листопада 1952 року і була похована на Личаківському кладовищі неподалеку від могили свого друга Івана Франка.

Герберт Джордж Уэллс - прихильнику фабіанського соціалізму 156...

 #Іменинник_дня

Англійський письменник, публіцист, представник критичного реалізму. Народився 21 вересня 1866 в Бромлі, передмісті Лондона. Його батько був крамарем і професійним гравцем в крикет, мати – економкою. Спочатку навчався в класичній школі Мідхерст. 

Освіту здобув в Кінгс-коледжі Лондонського університету, який закінчив у 1888 році. Навчаючись він потрапив до лабораторії Гекслі, де ним зацікавився послідовник Чарльза Дарвіна. Він здобув ґрунтовну освіту і до 1891 року отримав два вчених звання з біології, з 1942 року доктор біології. У 1893 році професійно зайнявся журналістикою. Згодом у нього виникла ідея створення циклу науково-фантастичних романів. 

Уеллс став відомим завдяки його першій роботі – «Машина часу» в 1895 році. Незабаром після опублікування цієї книги, Уеллс написав такі: «Острів доктора Моро» (1895); «Людина-невидимка» (1897), і найбільш відому його роботу: «Війна Світів» (1898).

 Між 1924 і 1933 роками Уеллс мешкав головним чином у Франції. 

З 1934 по 1946 рік він був міжнародним президентом ПЕН. 

З 1903 по 1909 рік Уеллс входив до Фабіанскької спільноти, яка виступала за обережність і поступовість в політиці, науці та суспільному житті. 

Уеллс помер 13 серпня 1946 року в своєму будинку від ускладнень важких проблем з обміном речовин.

Михайло Коцюбинський - класику української літератури 158 років ...

 #Іменинник_дня

 Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія.

Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі  (1876 — 1880).

Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886 –1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». У 1891 році склав іспит на пправо працювати народним учителем. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. 

У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. 1911 — «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.

Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові.

Купер Джеймс Фенімор — відомий американський письменник, якому 233 роки ...

 #Іменинник_дня

15 вересня 1789 року народився Джеймс Фенімор Купер. До його спадщини входять історико-пригодницькі романи про війну за незалежність у Північній Америці, епос фронтіра, морські подорожі («Шпигун», 1821; пенталогія про Шкіряну Панчоху, зокрема «Останній з моґікан», 1826, «Звіробій», 1841; «Лоцман», 1823), соціально-політична сатира та публіцистика (памфлетний трактат «Американський демократ», 1838). 

 Роман «Лоцман» (The Pilot, 1823) з його незабутнім головним героєм був першим з численних творів Купера про пригоди на морі. «Історія американського флоту» (History of the Navy of the United States), 1839, свідчила про прекрасне володіння матеріалом і закоханість автора у мореплавство.  Автор 33 романів, Фенімор Купер став першим американським письменником, якого беззастережно й широко визнало культурне середовище Старого Світу. Бальзак, читаючи його романи, за власним визнанням, гарчав від задоволення. Теккерей ставив Купера вище за Вальтера Скотта, повторивши у цьому випадку відгуки Лермонтова й Белінського, який взагалі уподібнював його Сервантесу й навіть Гомеру. Пушкін відзначав багату поетичну уяву Купера. Професійною літературною діяльністю він зайнявся порівняно пізно, вже в 30-річному віці, і взагалі немов би випадково. Якщо вірити легендам, якими неминуче обростає життя великої особистості, свій перший роман («Обережність», 1820) він написав, заключивши парі з дружиною.  

Народився письменник у Берлінгтоні (штат Нью-Джерсі). Дитинство провів у прикордонному Куперстауні, заснованому його батьком. Навчався в Єльському університеті, служив на флоті. Одружившись у 1811 році, присвятив себе родині, сільськогосподарським та суспільно-політичним інтересам Куперстауна. У 1820 році склав для дочок традиційний роман моралі «Обережність» (Precaution). Відкривши в собі дар оповідача, написав роман «Шпигун» (The Spy, 1821), заснований на місцевих переказах. Роман отримав міжнародне визнання, і Купер перебрався з родиною до Нью-Йорка, де незабаром став помітною літературною фігурою й лідером письменників, які ратували за національну своєрідність американської літератури. Роман з куперстаунського життя «Піонери» (The Pioneers, 1832) відкрив тему американського фронтіра і вперше представив Натті Бампо, єдиного у своєму роді американського героя. Найбільш популярні романи Купера «Звіробій» (Deerslayer, 1841), «Останній з моґікан» (The Last of the Mohicans, 1826), «Слідопит» (The Pathfinder, 1840), «Прерія» (Тhe Prairie, 1827), що утворюють епопею про Шкіряну Панчоху, оповідають про нестримну втечу мисливця і слідопита Натті Бампо від колонізації. Його політична алегорія «Монікіни» (The Monikins, 1835), п’ять томів подорожніх нотатків (1836—1838), памфлет «Американский демократ» (The Атегісап Demoсrat, 1838) та соціальні романи, наприклад роман про земельну ренту «Сатанстоу» (Satanstoe, 1845), свідчать про те, що він був гострим критиком американського життя в його переломний період. 

  Останні дванадцять років життя, найбільш зрілі та плідні в його творчості, письменник провів у Куперстауні. Сімнадцять об’ємних літературних творів, написаних автором за цей час, присвячені трьом темами: морю, кордону і громадянській критиці. Помер Купер 14 вересня 1851 року.

 

 

Майстер літературних шедеврів Вільям Сідні Портер-160 ...

 #Іменинник_дня

Народився 11 вересня 1862 в Грінсборо штату Північна Кароліна. Батько О.Генрі був лікарем. Матір померла коли хлопчику було три роки..

Портер закінчив середню школу у 1876 році і вступив до вищої школи Ліндсей Стріт. Тітка стала йому опікуном у 15 років. Після школи (в 16 років) почав працювати в аптеці у дядька продавцем і фармацевтом (1878). Швидко навчався і через рік, в 1879 році, отримав ліцензію фармацевта. Через три роки, в 1881 році, поїхав до Техасу, так як у нього були серйозні симптоми захворювання на туберкульоз, і було потрібно змінити клімат. Там він жив на ранчо сина знайомого доктора Холла – Річарда Холла, допомагав в роботі (раз-два в тиждень привозив пошту з містечка Конулла, допомагав з приготуванням їжі для ковбоїв), але не працював, не одержував платню і не платив за їжу та дах над головою. Через два роки, вилікувавшись і зміцнівши, переїхав до міста Остін (Техас), де  працював бухгалтером у фірмі нерухомості, креслярем в земельному управлінні. Після цього став касиром і бухгалтером в одному з банків Остіна. Був звинувачений в крадіжці — і півроку ховався від правосуддя в Гондурасі, потім в Південній Америці. Повернувшись в США, був засуджений і посаджений у в’язницю, де провів три роки (1898–1901). Перебуваючи в ув’язненні Портер написав кілька літературних творів. Тоді ж узяв псевдонім – О. Генрі (іноді підписувався як Олів’є Генрі). До написання творів його підштовхнула відсутність грошей, щоб привітати доньку з Різдвом. О.Генрі став успішним письменником коли відбував термін у тюрмі. 

Перша розповідь письменника була опублікована в 1899 році ( «Різдвяний подарунок Діка – Свистуна») в журналі  Мак- Клюрс. Перший роман «Королі і капуста» був надрукований  в 1904.  Відомі твори О. Генрі: «Чотири мільйони» (1906), «Серце Заходу» (1907), «Шляхетний шахрай» (1908), «Шляхи долі» (1909), «Точні справи» (1910) та інші. Майже все життя О. Генрі присвятив написанню коротких оповідань з несподіваними поворотами сюжету. Лише наприкінці життя О. Генрі зайнявся романами. Наприкінці життя Портер страждав цирозом печінки і діабетом. Портер помер 5 червня 1910 в Нью-Йорку у віці 47 років. Через кілька років після смерті письменника була заснована премія О. Генрі .  

 

Що ж до читацької любові до нього, то вона незмінна: О.Генрі, як і раніше, посідає постійне місце серед авторів, яких люблять перечитувати в багатьох країнах світу. 

Центральна дитяча бібліотка читає на свого читача.

“І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина”. О. Довженко

#Іменинник_дня

Сьогодні, 10 вересня 128 років з Деня народження Олександра Довженка – легенди світового кінематографа, який прославив любов до України на весь світ, за що і був покараний. Концтабір, цензура, заборони знімати та постійні переслідування – такою була ціна його боротьби за Батьківщину. Народився 10 вересня 1894 року в у бідній селянській родині на Чернігівщині, на хуторі В’юнище (нині територія села Сосниця). Мав 13 братів і сестер, більшість із яких померли в дитинстві. Тому в згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали “плач і похорон”. Дитинство його проходило серед природи: мальовнича Десна, “казкова сіножать”, колоритні постаті, житейські трагедії та свята. Народження та смерть. Цей скарб української землі згодом зобразитися у кращих фільмах Довженка. Кожну свою стрічку Довженку доводилося переробляти по декілька разів, аби 

догодити радянській цензурі. 

Спецслужби знали майже про кожен крок режисера. Так, наприклад, у розсекречених документах зазначається: “Уві сні він часто розмовляє українською”. На Довженка також було складено довідку, де зазначалося, що він “прихильник націоналістичного, українофільського руху”.  Протягом 1941- 1945 рр.  Довженко створив низку новел: “Ніч перед боєм”, “Мати”, “Стій, смерть, зупинись”, “Хата”, “Тризна” та інші. Епосом війни називають кіноповість “Україна в огні” (1943). Цей твір був Сталіним заборонений, а як покарання Довженку заборонили повертатися в Україну. Олександр Довженко – представник “розстріляного відродження”.

  25 листопада Олександр Довженко раптово помер від інсульту на своїй дачі під Москвою.  На похорон приїхала і делегація з України. На згадку про рідну землю друзі привезли сніп жита та яблука. А в могилу Довженка вкинули грудочку української землі: -“земля, по якій твої ноги ходили, нині з теплом тебе приймає”. 

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців”.  О. Довженко.

День українського кіно...

 10 вересня - День українського кіно, це професійне свято прцівників кіноматографії України яке відзначають щорічно у другу суботу вересня. Починаючи з 2018 року, Тернопіль завдяки, практично неймовірним зусиллям ентузіастів, став центром творення нового для України виду фільм-індустрії. Перша в країні кінокомісія, перше спеціалізоване підприємство, залучення італійських фахівців, розробка компонентів національного законодавства створили на базі нашого міста справжній кіно-генератор. Дивовижно, але саме Тернопіль, незважаючи на повну відсутність власної кіноісторії, запалив творчу активність десятків міст по всій Україні. Долучилися новостворені кіноорганізації від Ужгорода до Маріуполя. В Тернополі засновано кіно-, медіа-школи, два всеукраїнські кінофестивалі, відновлено кінотеатр, проведено десятки кінозйомок, відзнято перші повнометражні фільми, а через кастинговий акторський відбір пройшло понад дві тисячі мешканців. Файне місто почали відвідувати продюсери та режисери, актори та сценаристи. Тернопіль став кінематографічним містом, але кінематографічний статус перейшов у інше місто, а Центральна дитяча бібліотека напередодні свята запросила в гості тепер вже голова Тернопільської кінокомісії - Володимир Ханас, та журналіст - Валентин Молодечкін, артист, оператор, сценарист - Андрій Демків. Гості спілкувалися з учнями 5-6 класів ТНВК ім. Йосипа Сліпого. Запрошені представили конкурсні роботи 14-го Міжнародного дитячого медіафестивалю "Дитятко". Зустріч пройшла плідно в радушній обстановці.

Volodymyr Khanas

https://ternopilfilmwave.blogspot.com/.../blog-post_10.html