понеділок, 19 червня 2017 р.

День батька у бібліотеці

У третю неділю червня у багатьох країнах світу відзначають День батька. Це свято було засноване в США в 1910 році, й відзначали його спочатку 19 червня.  Ініціаторкою цього зворушливого родинного свята була жінка - місіс  Сонора  Додд з міста Спокан, штат Вашингтон. 
              
   Таким чином вона хотіла висловити вдячність власному батьку Вільяму Смарту, який після смерті дружини, котра померла після шостих пологів, виховав самотужки шістьох дітей.
  Українці віднедавна теж долучаються до святкування Дня батька, щоправда відзначають його аж двічі:
в третю неділю вересня і в третю неділю червня. 

Центральна дитяча бібліотека також приєдналася до святкування і в неділю 18 червня  організувала  свято для  татусів наших читачів.
Захід розпочався з привітання дітьми своїх батьків.

Запам"яталось присутнім святкування Дня батька різноманітними конкурсами, вікторинами, а також  повчальною гумористичною сценкою за участю одного з батьків.


Найцікавішим виявився конкурс "Впізнай дитину", 
з яким впоралися усі татусі.

Щоб перевірити, чи батьки є справжніми футбольними фанатами було проведено 2 конкурси: «Впізнати відомого футболіста по фото», а також конкурс на відбивання м’яча.. Переможцем став  батько маленького читача  Лойко Олександра, отримавши нагороду «Золотий м’яч ЦДБ». 


Найбільш веселим виявився кулінарний конкурс «А я гарний кухар» на майстерне ліплення вареників. Переможцем став Бачинський Юрій і отримав  грамоту  "Золоті руки". 



В подарунок від бібліотеки  батьки отримали листівки у стилі hand-made.




Споконвіку в сім’ї батько вважається господарем. Він піклується про родину, годує та захищає її. Він навчає нас жити по закону любові і правди, не дає нам спіткнутися на життєвих дорогах, будить совість, береже від ганьби. Роль батька в сім’ї неоціненна. Тому діти повинні шанувати  свого батька. Його слово , його приклад мають бути святим обов’язком в кожній родині.
Тату, татусю, таточку... Скільки ніжності й теплоти в цих словах. А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати татусеві, як ми його любимо, як він нам потрібен, що він для нас означає?
Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися, — як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості... І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати татусеві ті слова, які хотів або повинен був сказати. То ж давайте скажем нашим татусям найважливіші слова любові.


Немає коментарів:

Дописати коментар