ЧИТАляси

Чорнобиль немає минулого часу...

 

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув. Радіоактивні елементи йоду, стронцію і цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії й інших країн.

Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви і Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі.

 

 

Чорнобиль

Слова: Олександр Смик

Почули плач з Чернечої гори,

Відчули присмак гіркого полину

І, як чуби, схилили прапори,

Коли поклали Україну в домовину.

Пекельним сяйвом світяться хрести,

Потвори розповзаються по хатах,

І вже ніяке "Господи прости"

Не зможе врятувати рідну матір.

Приспів:

У вічі час нам дивиться, братове,

Біда і смерть стоять біля воріт,

Хай в душу западе останнє слово:

Єднаймося, бо вимирає рід!

Єднаймося, щоб врятувати рід!

В музейних експонатах булава

Останнього, хто вийшов із покори,

Безрідні яничари-татарва,

Як ворони клюємо чорне горе.

І підростає молода орда,

Запліднена безрідям і безчестям,

І чи знайдеться нам жива вода?

Чи Україна знову нам воскресне?

Приспів.

Хай в душу западе останнє слово:

Єднаймося, бо вимирає рід!

Єднаймося!

 

Духовний Чорнобиль

Володимир Сад

 

Не чорнобиль бруднить наші душі,

Хоч його «подарунки» страшні.

Бруд в повітрі, на морі і суші,

Хворі діти і очі сумні.

Скільки зламаних доль, скільки втрати,

Сліз і горя, нездійснених мрій!

Так приходить до людства розплата –

Чорний смерч, хижий птах-суховій.

Але є щось страшніше, гріховне,

Те, що душу і совість гнітить.

Коли в серці чорнобиль духовний –

В’яне, гасне воно і болить.

Гріх стіну звів міцну, монолітну,

Взявши серце в глухий саркофаг.

Там воно пульсує безплідно,

А навколо і морок, і жах.

І людині самій не під силу

Вирвать з серця гріховний полин.

І волає воно понад силу, –

Не зламати гріховний заслін.

Заступися, Господь, і дай волю!

Нас помилуй, прости і спаси,

Все брудне Ти очисти Собою,

Підніми й на руках понеси.

 

Чорнобиль

Тетяна Червонюк

В прекрасний день весни

Не відчувалося біди.

Аж тут зловіщий вибух пролунав –

Він щастя й радість у людей забрав.

Десятки, тисячі життів

На віки вічні погубив.

Чому так сталося, скажіть.

 Не знаєм цього й будем жить.

З квітневою загадкою біди

Залишимось ми назавжди.