ЧИТАляси

 

 

Зелені свята наступають,

Дівчата м`яту вже збирають,

Берізки наче наречені,

І липоньки вже теж зелені,

Квітчаймо, друзі, всі оселі,

зробімо ці свята веселі!

А друзям ми бажаєм щастя,

Бо  сходить Сонце, геть ненастя!

 

ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ

Колись було багато гарних пасовиськ. Але й із них вибирали найкраще та берегли як зіницю ока. Туди ху­добу не пускали пастися аж до Зелених Свят, щоби тра­ва була соковита, багата, добра, неторкана... Щоб ми мали де на Зелену Неділю попасти корови.

Зелені Свята починалися з п'ятниці. Жінки до схо­ду сонця ішли в ліс збирати цілющі трави. Трохи тих трав давали корові, щоб прибувало молоко. У цей день також збирали росу і вмивалися нею.

У суботу селяни рвали материнку, чебрець, полин і замаювали запашним зіллям всю хату, особливо світли­цю — обтикували стіни, лави, вікна, ікони. Лепехою притрушували долівку. Надвечір господарі йшли босоніж до лісу підчищати клена, липу, ясена та осику. Удома цими гілками оздоблювали ворота, двері, тини, хлів, одвірки, стріху, але осикою — тільки глухі кутки по­двір'я, "щоб відьми боялись і всяка нечисть обминала"... Як і перед Святою Вечерею та Великоднем, перед Зеле­ною Неділею просили одне в одного вибачення, тричі цілуючи одне одному руки. Відповідалося як завжди: "Бог простить!"

Всі найбільші свята в Україні святкуються три дні. Перші свята — Різдвяні: народжується Боже Дитятко, молоде сонце, Новий Рік. Другі свята — Великодні: воск­ресає Син Божий і вся природа, оновлюється життя, по­чинається хліборобський рік. Треті свята — Зелені — називаються Трійця і святкуються на сьому неділю піс­ля Великодня, коли наш білий світ купається у всіх семи барвах веселки і потопає у зеленому клечанні природи.

Неділя — день Бога-Отця. Понеділок — день Бога-Сина. Вівторок — день Бога — Духа Святого.

У неділю дівчата плели вінки — для себе і для всього живого, навіть для гусей. Ранесенько збирались ми ра­зом і виганяли корівок на заповітне пасовисько. Брали з собою, хто що: той — сир, той — бульбу, а ще інші — хліб, часник, цибулю... Пасли десь так до полудня, а потім збираємось до гурту і в'ємо вінки із різних квітів: дзвіночків, ромашок, гарніки. Йдемо за чередою і несе­мо тоті гарні віночки аж до потоку. Коли вже корівки нап'ються, вбираємо їм на роги віночки і прив'язуємо ниточками, щоб не погубились. Женемо до села — самі теж у віночках — і ладкаємо всю дорогу пастуші пісе­ньки. А на воротях стоять господар або господиня і дя­кують, тато відкриває ворота і дає гроші, а вінки рве та кидає на корови, примовляючи: "Земля родить цвіточки, а ви родіть телички". Он як!

Наша Красуня, наша принесла горщик масла. Ми Красуню маїли — красний віночок звили.

У клечальний понеділок селяни обходили поля і свя­тили посіви.

Церковні хоругви та хрести прикрашали віночка­ми із живих квітів.

На Богодухів день, у вівторок, завершувалися Зелені Свята. Дівчата водили "тополю" або "вербу", вибираючи з-поміж себе найкрасивішу. Прикрашали її віночками, а стан — плахтами. Дівчина-тополя йшла з піднятими над головою руками. Весь гурт обходив село, заходили віншувати до господарів, а ті мали щедро віддячувати дівчатам. Ведуча поклоном голови віталася із зустрічни­ми. Після всього ватага йшла в поле розбирати "топо­лю"... На третій день Святий Дух має велику силу, а від селян — пошану і святобливість. Вся природа світиться святістю. Весна переходить у літо.

Переповів Богдан ЧЕПУРКО