четвер, 29 жовтня 2015 р.

Десять фраз, які перетворюють дітей на закомплексованих дорослих




«... Найвища радість життя - відчувати себе потрібним і близьким людям. »

  Як змусити дитину вчитися на відмінно? Звичайно ж, порівнявши її з успішним однокласником. Як заспокоїти власне чадо, якщо у нього трапилася істерика в громадському місці? Пообіцяти дома покарання ременем. Часто саме такими «геніальними» методами користуються батьки. А коли в них виростають забиті й непристосовані до життя діти, починають бідкатися, як це могло трапитися. Навіть одна недбало кинута фраза може сильно подіяти на психіку маленької людини, тому, спілкуючись із дитиною, слід ретельно добирати слова. Сімейний психолог Світлана Меркулова радить татам і мамам назавжди забути про деякі вирази.

Я у твоєму віці вчилася на «відмінно»

вівторок, 13 жовтня 2015 р.

14 жовтня - Свята Покрова



 Pokrova 
 Одне з найбільш шанованих свят відзначається 14 жовтня в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, "Покрови" чи "Святої Покрови".

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором).
Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами. На території України найдавнішою церквою, присвяченою святу, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця.
 
Для козаків Покрова була найбільшим святом.
Цього дня відбувалися вибори нового отамана.
 
Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлинами української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році, у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, збудована у 1766 році Григоровичем-Барським.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Впродовж століть в Україні це свято набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова.
З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.
1942 року в цей день було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польської Армії Крайової, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу.
 Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
"Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем".
 В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні - від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».
А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»
У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.
Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
 В народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".
 

Народні прикмети:

  • Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
  • Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто - до легкого року, а нечисто - до суворої зими.
  • Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня - зима буде тепла, якщо ж вишня зелена - зима буде люта.
  • Якщо до цього дня не спадає з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору.
  • Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
  • Якщо вітер з півдня низовий - зима буде теплою, з півночі горішний - холодною, із заходу - сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
  • Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді та грудні.
  • На Покрову вітер - весна буде вітряна.
  • Відліт журавлів до Покрови - на ранню зиму.
  • Якщо на Покрову сніг - буде багато весіль.
  • Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
  • На Покрову віє вітер з півночі - зима буде холодна і з великими снігами, з півдня - буде тепла зима.
  • Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
  • Відліт журавлів до 14 жовтня - бути ранній зимі.
  • Білка до Покрови змінить шубку - зима буде добра.

четвер, 1 жовтня 2015 р.

Бібліофест - V

        

" Бібліофест - V "
 

 Упродовж трьох днів - 28-30 вересня - у Тернополі відбувалося літературне свято, приурочене до Всеукраїнського дня бібліотек -  "Бібліофест - V". Цьогоріч фестиваль проходив під девізом
"До Європи - з книгою". 






        У рамках "Бібліофесту" у Центральній  дитячій бібліотеці проходило рандеву з книгою "Читайте з нами українське"/  презентація  нової книги  львівської письменниці Наталки Малетич "Щоденник Ельфа"для учнів 3-А класу ТЗОШ №16 ім.В.Левицького та книги "Лук нічної громовиці" письменника зі Зборова Романа Росіцького  для учнів 7-Б класу Тернопільської комунальної загальноосвітньої школи-економічний ліцей №9 ім.І.Блажкевич. 









          У другий день фестивалю  бібліотека презентувала молодшим школярам свій  новостворений і зовсім неординарний «Фейс- артбук».






У чому ж його незвичність?! Бібліотекарі вирішили поєднати те, що найбільше люблять діти.  А саме  - солодощі і таємниці. Артбук,  який має назву «Казки Європи»,   є першою ластівкою нового проекту бібліотеки «Смачне читання». Велику допомогу у створенні артбуку надали: "Майстерня карамелі" (директор Івасечко Олександра) та тернопільська мисткиня  Тетяна Кухарська. Своєрідність  артбуку полягає у тому, що знаючи персонажів казки, діти зможуть проявити творчу уяву і створити власну казку або рольову гру. 
Він допоможе юним читачам пізнати не лише персонажів літературних казок, а й запам"ятати авторів та країни, звідки походять ці казки. А у цьому допоможе гномик Чарлі, який у книзі тримає сховану у вигляді пазлів карту Європи. Діти повинні за літературними персонажами визначити країни і скласти цю карту.
     




Маленьких читачів пригощала солодкими подарунками директор  "Майстерні карамелі" Олександра Івасечко.
 
    Центральна дитяча бібліотека також  нагородила  переможців конкурсу "Найкращих читач ЦДБ - 2015" цінними подарунками від спонсора ТОВ "Тернопільбуд".
 
Найкращими читачами  цього року стали:
 
 Стусь Олександр  4-Б кл. 
 Протасевич Данило  3-Б кл. 
  Стасишин Аліна 6-Б ТЗОШ№16;
 
Кобринович Софія 6-Б кл.ТСЗОШ №7;
Чипурій Юлія 6-А. Школа - колегіум Йосипа Сліпого;





Студенти 3 курсу Тернопільського економічного коледжу прийняли участь у літературній кав"ярні, де ознайомилися з книгами сучасних українських авторів: Надійки Гербіш; Юрія Винничука та  Наталії Гурницької на тему: "Мелодія кави" та у майстер-класі від бібліотеки  "Кавові фантазії".





З великим захопленням сприйняли молодші школярі  презентацію поштових марок  2014-2015 рр. "Дитяча книга Європи", "Дитячі іграшки Європи" за участю голови Тернопільської організації філателістів, почесного філателіста АсФУ, кавалера ордена Б.Хмельницького Матвєєва В.К., голови Тернопільської асоціації Нобелівських студій, відомого філателіста Ковалькова І.С та представника Укрпошти Матвіїшин Тетяни.




Завершився п"ятий бібліотечний фестиваль в Центральній дитячій бібліотеці майстер-класом для дітей 6-7 років від студії пісочної анімації сімейного клубу "Промінчики" (керівник Іменнова Т.Г.)














середа, 30 вересня 2015 р.


Найщиріші вітання із Всеукраїнським
днем бібліотек!

30 вересня в Україні традиційно відзначається Всеукраїнський день бібліотек.
 Це свято символізує глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури.
Книгозбірні додають нам мудрості, стають нашим дороговказом на шляху інформаційного простору, наповнюють наші серця неповторними емоціями та як незгасимий смолоскип освітлюють шлях життя.
Доносячи до людей увесь спектр інформаційних потоків, вони сприяють всебічному розвитку особистості, вихованню кращих громадських якостей і патріотичної свідомості населення.
На плечі бібліотекаря лягає велика відповідальність, адже щоб підібрати книгу відповідно до смаків та інтересів відвідувача необхідно в першу чергу самому бути високоінтелектуальною людиною та вміти неупереджено судити про літературу.
Бібліотекарі – це порадники на шляху до вершини знань та мудрості, збирачі духовних скарбів та провідники у світ непізнаного.
 
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, міцного здоров’я, довголіття, родинного затишку, дружнього взаєморозуміння та підтримки.

пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

28 серпня Тернопіль святкує День міста

                                   Будь - яке місто - це просто  мертве каміння,   
                                           якщо тебе у ньому  не зігріває тепло                                                                              людських сердець







     Тернопіль. Він наче прекрасний чоловік, що ніколи не старіє. 
У його волошково - зелених очах ви не побачите ані краплини смутку, не прочитаєте жодного докору, і навіть у сірі осінні вечори вам буде тут затишно і добре. 
     У цьому місті є всі атрибути спокійного і респектабельного існування. Тернопіль, із його затишними кав"ярнями і зеленими парками, справляє враження тихого європейського містечка, яке завжди раде гостям. Колишні тернополяни, що приїздять після довгих років відсутності порівнюють його із малою Швейцарією
А й справді, кому поступиться красою і привабливістю місто, що стоїть на березі водного плеса - Тернопільського ставу. 
Саме ця оксамитова водойма надає місту своєрідної пікантності. 



     "Маленьким Парижем" вважали тернополяни своє місто і 80 років тому, адже він і справді нагадував чарівні західні міста своєю колоритною архітектурою, мав свій специфічний шарм, що додавав гарного настрою.



       З нагоди Дня міста для вихованців літньої дитячої школи "Дивосвіт" працівники центральної дитячої бібліотеки провели краєзнавчий диліжанс "Тернопіль у плині літ", ознайомивши юних читачів з літописом Тернополя.  Діти на основі почутого створили своєрідні ілюстровані міні-путівники по давньому, старому і сучасному Тернополю.







Бібліотекарі також  презентували публіцистично - краєзнавчу книгу  «Невідомий Тернопіль» заслуженого журналіста України Ярослава Гулько, в якій розміщено   нариси про найважливіші, найяскравіші і мало відомі події минувшини Тернополя, внесок видатних постатей у розвиток міста. 
       
Пропонуємо вашій увазі невеличкі уривки з книги, яку ви можете знайти у фонді нашої книгозбірні.
      Справді, що ж ми святкуємо кожного року у День міста наприкінці серпня? Річницю письмової згадки про будівництво замку чи день виходу указу польського короля Сигізмунда I про заснування фортеці? 
     У повоєнні роки, коли відбудовували жахливо зруйнований Старий замок над ставом, з’ясувалося, що він споруджений понад 400 років тому і що це найдавніша кам’яна будівля міста, про яку збереглися історичні документи. Тодішнє керівництво міста «прив’язало» історично зафіксовану дату побудови замку фортеці до початку заснування Тернополя, тобто 1540 рік вирішили вважати днем народження міста. 
       Відтоді офіційно почали називати 1540 рік початком існування поселення на цьому місці і цю дату відзначати щороку як день народження Тернополя. 
     Бо й справді, число «1540», до якого ми так звикли, – це всього на всього дата виходу дозволу на будівництво замку, а не самого міста, а точніше – коронний гетьман (кастелян) Ян Амор Тарновський отримав королівський привілей на землю у середмісті існуючого поселення, щоб збудувати оборонний замок. 

Але є ще одна дивина: королівська грамота, надана Яну Тарновському на спорудження фортеці, датована 15 квітня 1540 р.  
До того ж землю для цього виділили в поселенні під назвою Сопільче (Топільче) над Серетом. 
Отже, не на голому, дикому місті народжувалися замок і майбутній Тернопіль! Таким чином, нині святкуємо лише дату певного етапу існування міста, що стосується тільки будівництва замку. 
Що відомо про найдавніше минуле того поселення, що зветься сьогодні Тернопіль? На думку науковців, у межах сучасної території міста колись, у різні часи, існувало декілька стоянок кам’яного віку та поселень бронзової доби і раннього залізного віку. 
Ще в XIX столітті польські історики, а також відомий західноукраїнський учений Ізидор Шараневич, встановили, що в давні часи на місці нинішнього Тернополя було селище Сопільче, а згодом його називали Топільче.  Дехто стверджує, що на річці Серет ще на початку XIII століття на цьому місці існував оборонний пункт Топільче. Ще інші науковці заявляють, що «у часи Галицько -Волинської держави тут існувало руське городище Топільче».
Отже, задовго до указу польського короля Сигізмунда I Городище вже існувало, а привілей від 15 квітня 1540 р. лише започаткував новий етап значно енергійнішого розвитку міста, яке на кілька століть отримало назву Тарнополь, а в серпні 1944 р. Президія Верховної Ради СРСР внесла «уточнення щодо найменування міста і затвердила нову назву – Тернопіль».
Цікаво? Та залишимо історичні факти фахівцям та письменникам, нехай вони підраховують роки та дати, а ми будемо просто мріяти і жити у місті, що було зведено на терновому полі.


Бажаємо, щоб кожен закохався 

у свій  Тернопіль!   

Він справді вартий щирої любові.

четвер, 20 серпня 2015 р.

День державного прапора України

23 серпня - День Державного прапора України: історія свята



     Державний Прапор є одним із державних символів певної країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду.
     Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992р. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора
до його довжини 2:3.


     Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
     Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.

Молитва за Україну (Одвічна правда на землі) - Ukrainian songs