четвер, 29 жовтня 2015 р.

Десять фраз, які перетворюють дітей на закомплексованих дорослих




«... Найвища радість життя - відчувати себе потрібним і близьким людям. »

  Як змусити дитину вчитися на відмінно? Звичайно ж, порівнявши її з успішним однокласником. Як заспокоїти власне чадо, якщо у нього трапилася істерика в громадському місці? Пообіцяти дома покарання ременем. Часто саме такими «геніальними» методами користуються батьки. А коли в них виростають забиті й непристосовані до життя діти, починають бідкатися, як це могло трапитися. Навіть одна недбало кинута фраза може сильно подіяти на психіку маленької людини, тому, спілкуючись із дитиною, слід ретельно добирати слова. Сімейний психолог Світлана Меркулова радить татам і мамам назавжди забути про деякі вирази.

Я у твоєму віці вчилася на «відмінно»

З народження і до 6 років мама й тато для дитини - це практично боги, які знають усе. Вони формують ставлення малюка до світу й до себе особисто. Конкретно в цій фразі можна побачити конкуренцію батька з дитиною, він ніби каже своєму чадові: «Ти до мене ніколи не дотягнешся! Як би ти не старався, я кращий за тебе». Діти, які виросли з подібною установкою, зазвичай упродовж усього життя доводять сім’ї, що вони хороші. Звичайно, вимовляючи подібні фрази, ви дійсно стимулюєте у дитині психологію «нарциса», яка провокує її досягати певної мети. Та в результаті людина досягає чогось не для себе, а для тата з мамою, аби вони нарешті побачили, що вона достойна їх. Виростаючи, такі діти ніколи не радіють своїм успіхам, радість приходить лише в тому випадку, якщо батьки визнають їхні досягнення, але це навряд чи станеться.

Ти моя пташечка, мавпеня, поросятко
Як тільки не кличуть своїх дітей люблячі батьки. Все це призводить до знеособлення дитини, її ніби й немає, а є
якась іграшка, з якою можна робити все,
що завгодно. Немовлям ваш син чи донька будь-яке сказане слово сприйматимуть некритично, вони довірятимуть вам. Скажіть дитині, що вона дурна, замість «тобі потрібна допомога, ну-мо я тобі поясню», і дитина прийме це. Наприклад, мама у виховному поруху сказала сину, що він боягуз. У результаті під час знайомства хлопчик представлявся так: «Мене звати Ваня Іванов, я боягуз». Коли ви чуєте подібне — це має бути стимулом, щоб поміркувати, як ви спілкуєтеся з власним чадом. Ім’я дитини - це її презентація світу. У деяких сім’ях виходить, що воно відсувається і вигадується безліч веселих назв для дитини, але даремно! Ім’я завжди має бути на першому плані, це те, як людина в подальшому почуватиметься у цьому світі, наскільки цілісною вона буде. Якщо ви частіше називаєте доньку або сина курочкою чи чортеням, то ви ніби відламуєте від його імені (особистості) шматочки.

Поглянь у Каті дванадцять за контрольну роботу, а в тебе…
Більшість батьків чинять виходячи із найкращих порухів душі. У самих батьків у дитинстві, швидше за все, був такий досвід, і тоді вони кажуть: «Нічого страшного, мені теж так казали, я ж виріс, поди вися, який я успішний». Вони змогли «забути», як це боляче, коли мама й тато тебе не визнають і говорять при цьому: «А Катя краща від тебе». Це дуже болісний досвід, який часто діти переносять у своє доросле життя. Цю Катю вони потім починають ненавидіти. Дитині завжди неприємно, коли її порівнюють з кимось іншим, з однокласником, братом чи сестрою. Такі, вже дорослі люди, завжди продовжують порівнювати себе з іншими і завжди не на свою користь. 

 Оскільки ти так поводишся, я тебе не люблю
Бо я можу любити тебе, тільки коли ти мені імпонуєш. Після цієї фрази дитина починає старатися з усіх сил бути правильною, вона відсуває всі свої потреби й бажання, «зрощує» в собі певну антену, яка вгадує бажання й очікування батьків. У результаті дитини не існує. В дорослому житті вона намагається весь час догодити, живе з установкою: «Я хочу, щоб мене любили, а для цього я маю догоджати. У мене не буде своїх бажань, зате будуть бажання інших людей».

Не ганьби мене
Іншими словами, батько каже: «Ти моя ганьба». Діти, які часто чують подібну фразу, дуже хочуть, аби всі побачили, які вони насправді, при цьому, якщо вони одержують чиюсь увагу, то не знають, що з нею робити. Вони ховаються, зачиняються, губляться. У такої дитини ніби немає вибору, вона може бути лише чиєюсь ганьбою. Говорячи щось подібне, ви травмуєте власного малюка. 

Ти зовсім як тато (мама)
Безумовно, ця фраза ілюструє стосунки тата з мамою, їхню невдоволеність спільним життям, яку вони зганяють на
дитині. Тобто подружжя безпосередньо
не з’ясовує стосунки, та через своє чадо говорить один одному якусь гидоту. I вся ця гидота залишається в дитині. Якщо мама каже: «Ти такий же тертий, як твій татко». Виходить, що тато - погана людина, з якою неможливо домовитися. А тепер подумаємо, чи захоче хлопчик бути таким чоловіком, адже він упертий і поганий? Коли ми проектуємо свої погані стосунки на дітей, то їм доводиться жити з цим. З другого боку, в цій фразі він може почути підтекст, що «з дівчатками краще, ніж із хлопчиками». Батьки використовують цю маніпуляцію, якщо є боротьба за дитину і їй треба обрати сторону або тата, або мами.

Не доїси кашу – будеш слабким і дурним
У мене була знайома дівчина, якій із дитинства говорили: «Якщо ти не доїси хлібчик, то він бігатиме за тобою всю ніч». Як би смішно це не звучало, та вона дуже боялася хліба, тобто батьки досягай протилежного ефекту. Подібні фрази - це маніпуляції. Найчастіше їх використовують бабусі й дідусі, які зіткнулися з голодом у дитячі роки. Затим вони передаються з покоління в покоління непомітно для нас. У дитини подібний вираз може розвинути страхи чи украй складні стосунки з їжею, її культ, зайву вагу тощо.


Будеш погано поводитися, ми тебе віддамо дяді (бабаю)
Це дуже конкретне послання, у якому йдеться про те, що дитина цінна, лише якщо вона зручна для своїх батьків. Батьки транслюють своєму чаду: «Не будь собою, ти маєш бути та-
ким, яким ти нас влаштовуєш».
Виростаючи, такі діти не знають, чого вони хочуть, і намагаються догодити усім і кожному.

Вдома заробиш!

Це про те, що батьки мають право зробити з дитиною все що завгодно, не звертаючи увага на її почуття. В одну секунду мама чи тато перетворюються на наглядача, який карає чи пробачає. У дітей, які часто чують подібні вирази на свою адресу, непросто складаються стосунки з керівництвом, оскільки батьківська фігура ніби склеюється з фігурою начальника, і людина починає боятися шефа, при цьому хоче йому догодити, аби не бути покараним. Проте, як правило, керівництво відчуває подібне ставлення й у відповідь починає «гнобити» такого підлеглого.

Іди, щоб я тебе не бачила й не чула.
Перекладаю: «Ти зіпсував мені життя,  щезни! Тебе не має бути». В результаті такі діти живуть із відчуттям глибокої
провини перед батьками за те, що вони заважали батькам жити щасливо. Слід бути
обережними з подібними висловами, оскільки людина може нести їх тягар впродовж усього життя.
В цілому, перш ніж щось сказати своїй дитині, треба гарно обміркувати. Багато дорослих не чують, що вони кажуть, їм було б корисно хоч іноді почути себе збоку. Зараз існує багато ґаджетів, запишіть свою розмову й уважно вивчіть, як ви звертаєтеся до своєї дитини, які слова їй говорите. Запевняю, ви зробите для себе безліч відкриттів і, можливо, не найприємніших.



 Джерело: Поштовий вісник. -2015.- №36, С.8