четвер, 18 лютого 2016 р.


                             

Це почалося рівно два роки тому. І тривало 5 днів. Згодом історики назвуть їх, дуже героїні і дуже криваві, завершальним етапом Революції гідності. В наше з вами життя назавжди ввійде Небесна сотня…..



За період від грудня 2013 по лютий 2014 року загинуло 6 учасників  Євромайдану  уродженців Тернопільщини.

           Анатолійович



Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в Олександра  влучили гранатою.




20 лютого 2014 помер у 17-й лікарні Києва від вогнепального поранення у грудну клітину.




На момент вбивства неповнолітній


20 лютого 2014 помер у готелі «Україна» внаслідок вогнепального поранення в голову.





20 лютого 2014 був убитий в районі Жовтневого палацу

                    





Дата смерті невідома. Похований 05.03.2014 на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі.


video


 НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!

…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.


***
Небесна Сотня – 
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Золотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.

Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освіти.
І в мирі, Господи,
Прийми до Себе.
                       Наталія Лавлєнцева.


“Небо падає”

Небо падало,земля горіла,
Лунали постріли,стікала кров,
На покуті свіча тремтіла,
Молилася там батьківська любов.

Не вберегла дітей своїх країна,
Темніє небо,воїн пада на коліна,
З життям прощатися не поспіша,
Розбите серце і поранена душа.



«Небесна сотня»

Якщо нас щось врятує від біди,
Ми будем знати-це вони.
Вони триматимуть небо завжди,
Вони загинули,щоб ми жили.

...Нехай плаче верба,
І проливає кров калина,
Але не Україна...
Слава Україні! Героям слава!

(О.Щ.)

«Солдат з колючими очима»
Тримав так міцно автомат,
Солдат з колючими очима,
Учора був іще юнак,
Сьогодні він уже мужчина.

Такий кремезний,мов стіна,
Солдатські чоботи у крові,
Чорняві скроні притрусила сивина,
Суворість чути в мові.


40 днів по Небесній сотні

Чаша терпіння налилася вщерть,
Не вберегли вмовляння матері,
Стояв упевнено на смерть,
Стояв в самому кратері.

Камінь ударив в груди,
Похитнулася хода,упала зброя,
Тільки не падати нікуди,
Впаду-накриє заквітчана хвоя.

Лице відчуло теплий попіл,
Груди ударились об землю,
Не встиг-пролинув докір,
Візьму з собою жменю.

В безтямі спогади дитинства,
Дідусь йому пілотку одягає,
Потім покійний міцно обійма,
Йдучи з собою забирає.

Холодну спину снігом вкрило,
Заплакали по духу браття,
Не вберегли,не захистили,
Що матері тепер сказати.

Годинник зупинивсь в кімнаті,
І серце матері завмерло,
Брати стояли в хаті,
Ледь встигла відчинити двері.

На коліна мати впала,
Затужила над своїм сином,
Руки на груди поклала,
В долоні помітила батьківщину.

Матері син,син України,
Героєм світ цей покидав,
Забрав собі шматок країни,
Та ворогу не дав.


Про Україну, Батьківщину та її мужніх синів
Посадила на могилі сина,
Ненька барвінок хрещатий,
Не забуде героїв країна,
Вічно буде їх пам'ятати.