150-річчю від дня народження Михайла Грушевського присвячується

«Колосальна праця, яку рік за роком викладає 

професор Грушевський перед українську публіку, 

варта того, щоб прийняти її з належною увагою,

тим більше, що вона на таких міцних і широких 

основах, яким не страшна ніяка критика»

І. Франко

 Михайло Сергійович Грушевський (1866 - 1934) - український історик, літературознавець, письменник, публіцист, громадський і державний діяч, перший президент України. Він народився з генетичною любов’ю до України, і цією любов’ю були освячені всі його малі і великі справи. 

Тому всі його проекти - від фундаментальної «Історії України-Руси», Наукового товариства імені Тараса Шевченка (фактичної Української Академії Наук), унікального явища – наукової школи Грушевського, новітнього українського парламенту - Української Центральної Ради, до найменшої публіцистичної замітки були підпорядковані одній меті - «послужитися українському національному відродженню». І робив він це щиро і правдиво.

Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору.

                            

  

15 вересня з нагоди 150 - річчя від дня народження Михайла Грушевського в ЦДБ для учнів 9-х класів школи –колегіуму ім.Й.Сліпого  було проведено годину історичного портрету «Михайло Грушевський – видатний історик і державотворець.»

Історичну бесіду з школярами провела кандидат історичних наук, викладач ТНЕУ Парнета Оксана Йосипівна.

Юні читачі переглянули відеофільм «М.Грушевський. Обличчя української історії», та ознайомилися з добіркою літератури по даній темі, представленій у бібліотеці.

 Доля визначила місію Грушевського - стати на сторожі національної гідності, забезпечити право кожного 
українця пишатися тим, що він українець.Тому дуже актуальними сьогодні є вислови М. Грушевського про Україну та українців: - «Україна свого осягне!»

«Народність і територія стрілися саме на порозі історичного життя нашого народу і утворили першу підставу його розвою».

 «Так, ми стара Київська Русь, але ми разом з тим український народ, осібний народ, зі своєю осібною мовою, історією, письменством і культурою».

 «Українець - це, по-перше, той, хто зроду українець, родився і виріс з українською мовою на устах і хоче тепер йти спільно зі своїм народом, хто хоче працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю.

 По-друге, українець також кожний, хто щиро хоче бути з українцями і почуває себе їх однодумцем і товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра» «Якого б не був він роду, віри чи звання - це не важливо».

«Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ - нацією, країна - державою». «Доки народ живе, живе і його мова». «Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому».