ЧИТАляси

Батькам для роздумів

Читаємо дитині

 

Дуже важливо — щодня читати своїй дитині. По-перше, посилюється емоційне сприйняття дитиною тексту, тому що вона бачить міміку, вираз очей, чує ваш голос. (Не забувайте, будь ласка, про ці засоби впливу на емоційний стан дитини!).

 По-друге, у дитини виникає потреба щоденно от­римувати інформацію. Це особливо необхідно у тих випад­ках, коли дитина вміє читати, але не хоче, тобто із-за без­перервного навчання відчуває відразу до читання. Розпов­сюджена помилка батьків полягає у тому, що вони часто примушують дитину читати складний для її віку текст, ви­ходячи з того, що буцімто потім їй буде легше.

 Іноді дитина просить читати одну і ту саму книгу бага­то разів, — це добре. Зміст даної книги співпадає з рівнем розвитку дитини, її переживаннями. Дитина, слухаючи багаторазово зміст книги, розвиває свій духовний світ, на­вички антиципації, тобто передбачення подальшого роз­витку змісту тексту. З метою розвитку цієї навички періодично запитуйте її: «Про що піде далі мова?».

Під час повторного читання книги намагайтеся читати швидко, на межі своїх можливостей, але чітко вимовляю­чи слова. Періодично запитуйте дитину, чи встигає вона зрозуміти. Це надзвичайно важливо! Прискорення читан­ня стимулює розвиток у дитини здібності до швидкого сприймання змісту тексту. Ви ніби знімаєте з неї не­обхідність читати (це їй ще важко!) і залишаєте їй тільки одну задачу — зрозуміти! Але зрозуміти швидко!

Розвиток навичок швидкого сприймання стимулює у дитини й розвиток навичок читання. Згодом, під час са­мостійного читання, вона буде розуміти зміст швидше, ніж читатиме слова.

При цьому неприпустимо зупиняти дитину, якщо вона неточно прочитала закінчення слова або замість слова «школяр» прочитала слово «учень». Адже вона зрозуміла!

Зауваження (особливо в наказній формі) призводять до того, що дитина губить думку, перестає слідкувати за змістом, відволікається на конкретне слово.

Задайте собі питання: «Для кого дитина читає?». Якщо ваша відповідь: «Для себе», — тоді все стане на місце, і ви перестанете «смикати» дитину.

Справа в тому, що найчастіше наявність музичного слу­ху визначають по тому, як дитина співає. Але дитина може правильно чути і погано співати, тому що не вміє керувати своїм голосовим апаратом. Так і при читанні, розуміючи текст, діти неточно вимовляють закінчення слів. З часом, коли дитина багато прочитає, по мірі розвитку навичок ке­рування своїм голосовим апаратом, все нормалізується.

Спільне читання

Вправа 1.

Візьміть казку з малюнками, під якими один чи два рядки тексту. Повільно читаючи текст, пальцем показуй­те дитині те слово, яке ви читаєте. Читайте цю книгу кілька разів.

Вправа 2.

Якщо дитина знає книжку напам'ять, попросіть її «прочитати». Нехай вас не турбує, що вона більше прига­дує по пам'яті, ніж дивиться в книгу — це дуже ко­рисно. Поступово її увага, направлена на необхідність пригадувати, перенесеться на текст, на те слово, яке вона з легкістю читає.

Читання-повтор і читання-змагання

Вправа 3.

Підберіть речення на 1—3 рядки. Попросіть дитину перший раз прочитати уголос повільно, добре розуміючи зміст, і, подивившись на годинник (краще секундомір), запишіть час. Другий раз нехай вона прочитає на 2—3 сек. швидше, третій — ще швидше і т.д. Доведіть швидкість читання цього речення, до межі її можливостей. Зверніть увагу на те, що, починаючи з якогось разу, не дивлячись на обізнаність із змістом та з тими словами, які викорис­товуються в даному реченні, ще швидше — не прочитати! Намагайтесь довести швидкість читання до межі. Так са­мо працюйте з іншими реченнями (по 3—5 хвилин), але якомога швидше. Спочатку читаємо речення уголос, потім «про себе».

Вправа 4.

Виберіть з книги, яку ви читаєте вашій дитині, речення на 2—3 рядки. Дитина вмикає секундомір. Ви повільно читаєте вголос це речення. Запишіть час. Тепер ви вми­каєте секундомір, а дитина читає те саме речення, але якомога швидше. Запишіть час. Це ж речення знову чи­таєте ви і т.д., але з кожним разом намагайтесь прочита­ти швидше. Доведіть швидкість читання цього речення до межі (вголос). Звичайно, дорослий читає швидше, але у дитини швид­ше зростає результат.

Знайдіть, за що похвалити свою дитину, їй це не­обхідно! Пам'ятайте, якщо ваша дитина не хоче читати, то вона у всякому випадку хоче змагатися з вами. Дух зма­гання дозволить їй швидше засвоїти навички читання.

Якщо дитина читає словами, то, виконуючи вправу 4, замість речення використовуйте цілий абзац або уривок з цієї ж книги.

Вправа 5.

Виберіть речення на 1—2 рядки. Прочитайте перше слово, потім ще раз, швидко повторивши перше слово, прочитайте друге; повторивши перші два слова — третє і т.д. до кінця речення. Наприклад: «В одного...», «В одно­го селянина...», «В одного селянина був...», «В одного се­лянина був син...», «В одного селянина був син на зріст...», «В одного селянина був син на зріст з мізинець».

Намагайтесь кожного разу читати попередні слова все швидше і швидше і, дійшовши до кінця речення, ще кілька разів прочитайте його. І так 2—3 речення на день.

Таке читання дасть змогу дитині перейти до читання словами при значно кращому розумінні змісту тексту.