Народився Тарас Шевченко 9 березня
1814 року у селі Моринці (тепер Черкаської області) у багатодітній кріпацькій
сім'ї. Рано залишившись сиротою, наймитував. У 1829 році разом з поміщиком
Павлом Енгельбардтом, у якого служив "козачком", переїхав до Вільно (тепер
Вільнюс, Литва), а згодом - до Санкт-Петербурга, де був відданий працювати до
майстерні живописця В. Ширяєва. У Петербурзі Шевченко познайомився з членами
української громади І. Сошенком, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, російськими
художниками К.Брюлловим, О.Венеціановим, поетом В.Жуковським. З їх допомогою у
1838 році він був викуплений з кріпацтва і наступні п'ять років навчався у
Петербурзькій академії мистецтв.
Писати вірші Тарас Шевченко почав у
1836-37 роках; у 1840 р. у Петербурзі вийшла збірка його поезій "Кобзар",
в 1841-у - поема "Гайдамаки", схвально зустрінуті критиками. Вони
принесли Шевченку славу поета з непересічним талантом. Після закінчення
Академії мистецтв Шевченко повернувся в Україну, де працював у Київській
археологічній комісії. За її завданням їздив Україною, збираючи етнографічний
матеріал і замальовуючи архітектурні та археологічні пам'ятки (увійшли до
художньої серії "Живописна Україна"). Тяжка картина соціального і
національного життя в Україні надихнула поета на написання поем
"Сон", "Єретик", "Кавказ", "І мертвим, і
живим, і ненародженим...", віршів "Заповіт", "Розрита
могила". Цей період мав переломний характер у творчості Шевченка, який
став загальновизнаним лідером національного відродження.
У 1846 році Шевченко вступив у
Києві до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації
української інтелігенції. За участь в її роботі наступного року Шевченко був
заарештований, засуджений і засланий у солдати в Оренбурзький корпус із
забороною писати і малювати. Незважаючи на заборону, за десять років заслання
Шевченко таємно написав багато віршів і поем ("Царі",
"П.С,"), два десятка повістей ("Художник"), створив серію
малюнків "Притча про блудного сина".
Після смерті царя Миколи I за
клопотанням друзів Шевченка у 1857 році йому було дозволено повернутись до
Петербурга; наступного року Шевченко добився зняття офіційної заборони на друк
своїх творів. У 1860 році вийшло нове видання "Кобзаря". Останні роки
Шевченко багато працював як художник-гравер і в 1860 році йому було присвоєно
звання академік гравюри.
Тяжке багаторічне заслання, душевні
переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка - 10 березня 1861 року він помер у
будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 12 березня його було
поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло
Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Немає коментарів:
Дописати коментар