Готуємось до Великодня : час для писанок.

                              Нині прийнято вважати, що писанка – винятково Великодня традиція. Насправді у народі їх писали від Водохреща аж до Трійці, майже півроку, в різний період із різними символами, які мають свій час і місце в річному циклі.         А що Великдень – одна з енергетично найпотужніших точок у календарі, то цей час жіноцтво максимально використовувало для написання писанок, у яких закодовували молитви за свій рід – для захисту домівки, здоров’я рідних, на добрий урожай і достаток… Кажуть, що знаючи, як правильно написати писанку, можна достукатися зі своїми найпотаємнішими бажаннями до небес.

Писанка – це молитва, написана на яйці – й від того вдесятеро сильніша за просто проказану. Чому? Усе просто: яйце саме по собі символ (до речі, міф про створення світу з яйця є майже у всіх народів світу, його український варіант знає кожен із казки «Яйце-райце»). Усередині в його оболонці є життя, тобто, яйце акумулює живу енергію. А якщо її ще й організувати з допомогою знаків та кольорів, вона перетворює, приводить до ладу простір і стани матерії у ньому, простіше кажучи, навколишній світ і нас самих.

       

23 березня працівники Центральної дитячої бібліотеки завітали до учнів 4-Б ЗОШ №9 щоб провести майстер - клас «Декупаж великодніх яєць своїми руками». Працівник бібліотеки Макара Ірина провела народознавчу бесіду "Писанкові очі Всесвіту", ознайомивши школярів із символікою писанок, розповіла про повір"я, легенди українців, пов"язані з писанками.

Легенда про писанку.

Було це давно, дуже давно. Ще тоді, коли Ісуса Христа мали розіп’яти на хресті. Плакала, гірко плакала Мати Божа і не знала, як допомогти синові, що робити, щоб його врятувати. Аж ось що прийшло їй на гадку: принесе подарунок Пілатові. Нічого в неї немає, та, може, всевладному Пілатові сподобаються помальовані узорами яйця, і він помилує її сина.  Швидко взялася до роботи. На білих, мов сніг, яєчках почала писати прекрасні візерунки. І щойно сльоза падала на яйце, як одразу ставала червоною, мов кров, крапкою. Коли вже намалювала з десяток яєць, зав’язала їх у хустину й вибралася до Пілата. Прийшла до його палати й упала перед ним навколішки. Та, як ставала на коліна, хустина розв’язалася, і всі писанки покотилися по цілому світі. Закотилися вони й в Україну.

Юні читачі переглянули книги по народознавої тиматики, які є у фонді бібліотеки та з великим захопленням оформляли великодні яйця у техніці "декупаж".

      

 

ПИСАНКА
 Я писанка-красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках. 

Щоби моїм убранством
Втішалися малі,
Мене кладуть на свято
На пишному столі. 

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є, 

Бо писанка багато  Всім радості дає. 

                                                                   Олександр Олесь

Ми бажаємо кожному українцю навчитися писанкувати, бо «ми на якийсь час повертаємося в далеке минуле нашого народу», відчуваємо духовну єдність. Нехай  «кожна подарована писанка стане місточком любові між людьми».

Усім весняного оновлення і духовного пробудження!