Великдень в українських традиціях

         

Великдень або Пасха - це найбільше християнське свято. Символ визволення від гріха та спасіння. Христос своєю безневинною смертю зламав правила смерті і дарує нам життя вічне у Раю. Це свято переходу від смерті до вічного життя. Дата святкування Великодня змінюється кожного року за місячно-сонячним календарем. Єдине, що є сталим - святкування відбувається завжди у першу неділю після першого весняного повного місяця, після весняного рівнодення. У нашій традиції ми святкуємо Пасху за Юліанським календарем.

За Святим Письмом - Христос, Син Божий проповідував, був зраджений Юдою, одним із 12 його учнів. Він був розіп'ятий на хресті за приказом Понтія Пилата. Ісус був захоронений. Камінь закривав його гріб. Через три дні, рано вранці у неділю Христос Воскрес. Ця подія супроводжувалася землетрусом - янгол відкотив камінь від гробу. Коли жінки прийшли помазати його тіло на третій день після смерті - побачили відкоченй камінь від гробниці і ангела, який їм сповістив, що Христос Воскрес. Апостоли не знайшли в гробниці тіла Ісуса, лише саван.

Пізніше Ісус являвся учням даючи їм настанови, про їхню подальшу діяльність і скріплюючи їхню віру. Від того часу його послідовники проповідують "Євагнелію" (з ст. грецької - блага новина). 

Благу новину про те, що Христос Воскрес і ми також будемо через нього жити вічно. Великдень для нас вийнятково Християнське свято з певними залишковими елементами з давніх слов’янських традицій. 

Одна з таких традицій - писанкарство. Писанки, крашанки, галунки – неодмінний атрибут свята: для їжі, ігр та подарунків близьким або коханим. Також з древніх звичаїв нам залишились гаївки, якими колись зустрічали весну і воскресіння природи після довгої зими.