Євгенії Гореві - 90!

При майстрах якось легше. Вони – як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.

(Ліна Костенко)

Дякувати долі, у нас є високе небо, і «держать на плечах» його такі Атланти українського перекладу, як Євгенія Горева.


Не маємо звички називати нині сущих класиками — бо класика вивіряється часом, — та поезії Євгенії Горевої, як її переклади — у скарбниці дитячої літератури.

Євгенія Антонівна Горева вже в поважному віці, їй виповнилося 90 років.

Письменниця і перекладачка Євгенія Горева народилася на Свят-вечір, 6 січня 1930 року в Каневі. 
Написані десятки років тому, її вірші так само радують і сучасних дітей.

 Як і зроблені нею переклади. Так, це стара перекладацька школа, та, де бездоганне знання української мови та сумління — на першому місці.
Оригінальна творчість Євгенії Горевої – то три книжки для дітей, але тих книжок сьогодні, як мовиться, вдень з вогнем не знайдеш: «Куди жабка мандрувала», «Кит і слон, і ми, і пароплав», «А я щось знаю!»

Подією в кінці 60-х стала збірка новел Генріха Беля «Біла ворона» з ґрунтовною передмовою самої перекладачки, новели швейцарського письменника Готфріда Келлера «Сільські Ромео і Джульєтта» (1986), роман Йозефа Рота «Марш Радецького» (2000). За високий художній рівень перекладів Євгенію Гореву удостоєно премії ім. Максима Рильського.
А для наших дітей справжнім святом стали переклади повістей Памели Треверс «Мері Поппінс» (з англійської), Міхаеля Енде «Момо», Джеймса Крюса «Мій прадідусь, герої і я», Пауля Маара «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу» і «Китобус, або Нові цятки для Суботика», Еріха Кестнера «Конференція звірів» (з німецької). 

Многая літа бажаємо Євгенії Антонівні!