“І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина”. О. Довженко

#Іменинник_дня

Сьогодні, 10 вересня 128 років з Деня народження Олександра Довженка – легенди світового кінематографа, який прославив любов до України на весь світ, за що і був покараний. Концтабір, цензура, заборони знімати та постійні переслідування – такою була ціна його боротьби за Батьківщину. Народився 10 вересня 1894 року в у бідній селянській родині на Чернігівщині, на хуторі В’юнище (нині територія села Сосниця). Мав 13 братів і сестер, більшість із яких померли в дитинстві. Тому в згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали “плач і похорон”. Дитинство його проходило серед природи: мальовнича Десна, “казкова сіножать”, колоритні постаті, житейські трагедії та свята. Народження та смерть. Цей скарб української землі згодом зобразитися у кращих фільмах Довженка. Кожну свою стрічку Довженку доводилося переробляти по декілька разів, аби 

догодити радянській цензурі. 

Спецслужби знали майже про кожен крок режисера. Так, наприклад, у розсекречених документах зазначається: “Уві сні він часто розмовляє українською”. На Довженка також було складено довідку, де зазначалося, що він “прихильник націоналістичного, українофільського руху”.  Протягом 1941- 1945 рр.  Довженко створив низку новел: “Ніч перед боєм”, “Мати”, “Стій, смерть, зупинись”, “Хата”, “Тризна” та інші. Епосом війни називають кіноповість “Україна в огні” (1943). Цей твір був Сталіним заборонений, а як покарання Довженку заборонили повертатися в Україну. Олександр Довженко – представник “розстріляного відродження”.

  25 листопада Олександр Довженко раптово помер від інсульту на своїй дачі під Москвою.  На похорон приїхала і делегація з України. На згадку про рідну землю друзі привезли сніп жита та яблука. А в могилу Довженка вкинули грудочку української землі: -“земля, по якій твої ноги ходили, нині з теплом тебе приймає”. 

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців”.  О. Довженко.