Годувати динозаврів заборонено!

Розвиваючи в дитині творчість, не можна забувати про дисципліну, про чіткі рамки «можна - не можна» Рамки не повинні бути дуже вузькі, інакше не буде простору для творчості. Але якщо зовсім без рамок, то вийде такий-собі «вільний художник», не здатний прилаштуватися до жодної,навіть більш-менш гнучкої системи, не вміючи дотримуватися регламенту, домовленостей, не зважаючи на інших людей. Творчість - це ж не тільки малюнок чи аплікація. Творчість - це ще й глобально - ставлення до роботи, до людей, до життя. 

Крім бурхливої фантазії «Я так бачу!», повинно бути розуміння, що ти не один у цьому світі і навіть не центр усесвіту.

Він усе-таки зробив це... Сашко підстриг драцену. Кожен листочок вкоротив рівно на 2/3. Я кілька разів встигала перехопити ножиці, але якоїсь миті не вгледіла. Є у Сашка прагнення переробити цей світ за власним смаком. Тому що він краще знає, як усе має бути.А ще він приліпив наклейку на двері до моєї кімнати. Порушення мого естетичного комфорту ускладнилося коментарем: «Мамо, це тобі подарунок». Подарунок не можна просто так взяти й віддерти - це зачепить почуття дарувальника... Дякую за подарунок і питаю дозволу перенести наклейку на холодильник, аргументуючи тим, що на кухні я проводжу більше часу, ніж у спальні, а отже довше милуватимуся подарованою наклейкою. Зовнішній вигляд холодильника наклейка не зіпсує. Вона гармонійно впишеться до компанії десятка магнітів, інших наклейок і нотаток-нагадувань.

Якось підозріло тихо у дитячій ось уже цілих 10 хвилин... Приходжу до кімнати, а там... Сашко розфарбовує ніжку стільчика з необробленого дерева гуашшю чорним кольором. До цього моменту друга ніжка була вже червоного кольору. Коли до мене повернулася мова після побаченого, я змогла видихнути: «Сашо, ти навіщо?!». Сашко незворушно продовжив свою діяльність, кинувши прояснювальний очевидний коментар: «Щоби було гарно». Існує закон: «Що не заборонено, те дозволено». З цієї точки зору нічого осудного Сашко не зробив. Я ж його не попереджала, що не можна розфарбовувати меблі. Чомусь проґавила, що таке можливо. У слів «творчість» і «натворив» спільний корінь. Я розумію, що 15 хвилин на стандартному А4 під наглядом за наявності чіткої інструкції і зразка - це ще не творчість. Творчість - це коли матеріали у вільному доступі, натхнення і політ фантазії. Але без рамок такого можна натворити...

Я встановлюю рамки. Сашко може малювати навіть на стінах, але тільки у своїй кімнаті і тільки над своїм ліжком (у Сашка там зараз аплікація з сов, дерев і мотоциклів). Може за бажанням заклеїти наклейками увесь свій стіл. Але тільки свій. На Арсеніїв стіл він не має права зазіхати - це вже не Сашкова територія, а чужу територію потрібно поважати. На мою територію (до моєї кімнати) навіть просто заходити з олівцями, крейдою, пластиліном, клеєм, іграшками, їжею, напоями - не можна. Жорстке табу. Я дуже ціную порядок і чистоту в зоні мого відпочинку. Я готова миритися з пластиліном на комоді в дитячій - це не можна прибирати! Це виліплені важливі знаки: «Годувати динозаврів заборонено!» і Обережно! Динозаври!». Я лояльна до купки каменів у кутку дитячої кімнати - це скарби. І груба сукувата палиця, що стирчить з ящика з іграшками, не викликає у мене роздратування. Мене попередили, що це меч джедая. Але в моїй кімнаті все повинно бути так, як мені подобається. Це зона мого комфорту, в якій навіть декоративні подушки на ліжку повинні лежати у чітко встановленому порядку паралельно до лінії стіни. Ось так в окремо взятій квартирі вживаються дитяча творчість і мамина педантичність.