Бесіди із старшокласниками про шлюб, сім’ю і дітей

Я гадаю, що всі ви сподіваєтеся одружитися по любові. Мета моєї сьогоднішньої розповіді - це поділитися з вами однією дуже важливою істиною. Я  не побоюся сказати, що незнання цієї істини є причиною майже всіх розлучень. Яка ж ця істина?  Одружитися по любові - неможливо! Аби мені показати вам, чому це неможливо, необхідно домовитися про терміни. Тому я насамперед спробую пояснити, що маю на увазі під словом «любов». 

Існують два основні поняття, які характеризують два різні типи стосунків між чоловіком і жінкою. Це «любов» і «закоханість». Розглянемо кожне з цих понять детальніше. Наведу  кілька типових ознак закоханості.

Перша. Закоханість часто є виявом егоїзму. Наприклад, кожному автомобілістові хочеться мати гарну машину. Якщо поставити перед людиною цілий ряд автомобілів і сказати: «Обирай!», - звісно ж, вона вибере найпотужніший, найкрасивіший і найзручніший. 

Приблизно така сама логіка діє при закоханості. Молодий чоловік заходить у клас, кидає погляд на всіх своїх однокласниць, обирає найкрасивішу. 

Запитаймо себе: чи може таке почуття бути основою для справжньої міцної сім"ї? Скоріш за все, ні.  Наприпад, щасливий власник «600-го Мерседеса» після повороту на сільську дорогу на  першій вибоїні починає заздрити щасливому власникові джипа, який щойно промчався повз нього. Врешті людина доходить висновку, що машин їй потрібно багато, і різних. Якщо гаманець дозволяє, то людина заводить одну машину для міста, одну для села і невеличку вантажівку для перевезень. Так само і при закоханості.  Одну обере як   чудову господиню. З другою можна буде піти до ресторану, тому що в неї розкішна зовнішність, а з третьою «дружиною» можна сміливо йти на виставку, в оперу чи на балет,  тому що вона легко відрізнить Ван Гога від Гогена і Дебюссі від Шопена.

Друга. У зовнішності чи характері людини, в яку закохуються, як правило, є певна  особлива риса, яка, власне, і підкорює  серце закоханого. У найзвичнішому випадку це красиве обличчя чи фігура. У більш піднесеному варіанті це розум, веселість характеру тощо. Але в будь-якому випадку закоханий закохується у щось.

Але чи може  таке почуття бути основою істинного шлюбу? Навряд. Зовнішність може змінюватися. Якщо дівчина у 15 років фарбується, щоби мати доросліший вигляд, то у  20 років її шкіра виглядатиме  на всі 25. 

Отже, молодий чоловік підкорений приголомшливою зовнішністю дівчини  одружується з нею, а через якийсь час подивлятиметься убік, оскільки жінка вже дещо зблякла, а навколо безліч дівиць, які ще виблискують своєю красою.

Навіть якщо людина закохується не у зовнішність, а, наприклад, у блискучий розум, чудові манери тощо, все одно у цьому почутті буде певна ненадійність.

Розум також можна втратити. Людина потрапляє в автокатастрофу, зазнає струсу мозку. Невже після цього можна з чистою совістю розлучатися з нею? 

Третя ознака закоханості - це палкість почуттів. У дорослої сімейної людини сам вигляд закоханої пари вже викликає легку усмішку. З одного боку, як зворушливо й уважно залицяється Він, як елегантно приймає залицяння Вона, а з іншого боку зрозуміло, як це ще далеко до справжнього почуття.

Микола Васильович Гоголь, будучи православною людиною, чудово знав про один закон духовного життя: глибина переживання, внутрішня сила почуттів ніяк не залежать від сили їхнього зовнішнього вияву. Цьому присвячено ціле оповідання великого письменника - «Старосвітські поміщики».

Істинне почуття, як правило, виглядає тихо, скромно, непримітно. Зовнішня запальність, скоріш за все, свідчить про нестачу внутрішнього переживання, коли всі сили йдуть на зовнішнє.

Трохи поговоривши про закоханість, необхідно приступити й до кохання. Спробую назвати бодай кілька важливих ознак істинної любові.

Першою дуже важливою рисою кохання можна  назвати вічність. Усе, що не може бути вічним, не має права називатися любов'ю. Істинний шлюб повинен бути вічним. Багато хто, мабуть, чув про те, що у Церкві немає розлучень. В ідеалі вірність своєму чоловікові бережуть все життя, навіть після смерті одного з подружжя.

Звісно, не кожен, овдовівши молодим, може більше не одружуватися, тому в Церкві допускаються повторне вінчання. Але другий шлюб розглядається уже як поблажливість до немочі людини.

 Друга  важлива ознака кохання паралельна другій ознаці закоханості. Якщо закоханість  закохується за щось, то кохання кохає  ні за що.

Можна сказати, що ми любимо маму за те, що вона нас народила, чи свою дитину за те, що ми - її батьки. Але це не так. Є прийомні діти, яких люблять не менше за своїх.

У Церкві є чітка система підрахунку ступенів спорідненості. Наприклад, між матір'ю і дитиною перший ступінь спорідненості, між онуком і бабусею - другий, між братом і сестрою - також другий. Який же ступінь спорідненості між чоловіком і дружиною? Церква говорить, що між чоловіком і дружиною нульовий ступінь спорідненості. Що це означає? Ми - одне тіло. Моя дружина (чоловік) - це частина мене. Років двісті-триста тому розлучення було немислимим. Зараз наша мораль впала настільки, що подружжя легко кидає одне одного. Якщо справа піде так далі, то незабаром люди розлучатимуться зі своїми діти. Наприклад, уже зараз існує таке явище, як розусиновлення, коли подружжя, всиновивши дитину, через певний час приводять її назад. А скільки зараз безпритульних дітей при живих батьках, яким начхати на своїх дітей?

Поки людина для тебе чужа, єдине, що ми можемо у ній розгледіти, - це її зовнішність. «По одежі людину стрічають, а по розуму проводжають». Близьких, рідних людей ми ніколи не оцінюємо за їхньою красою. Ми бачимо одразу рух їхніх душ. Перша ознака того, що ми покохали людину, - це те, що ми перестаємо помічати її зовнішність.

Третя ознака істинної любові - це готовність до самопожертви. Істинна любов немислима без жертовності. Але що це таке? Самопожертва - це коли людина відмовляється від чогось свого, але обов'язково робить це заради іншої людини. 

Життя складається, як правило, з дрібних проявів нашої жертовності. Наприклад, цілий день батько сімейства стояв біля верстата і думав тільки про те, як він прийде додому і розслабиться перед екраном телевізора, дивлячись футбольний фінал. Він відчиняє двері додому і...«Любий, сходи, будь ласка, по хліб, поки я смажу курку, потім винеси сміття, відро вже переповнене, і візьми із садка Олексійка». Всі ці справи встигнеш закінчити лише за п'ять хвилин до кінця матчу. Так от: не обуритися, не зірватися, а зробити все, що потрібно для сім'ї, - це також самопожертва. З таких щоденних «дрібниць» і складається сімейне життя.

Тепер, після того, як ми трохи розібралися з термінологією, спробую дати визначення кохання між чоловіком і жінкою. Отже, кохання подружжя – це єднання двох людей, яке народжується у шлюбі і зростає упродовж 10-15 років спільного життя. 

За такого визначення кохання, думаю, вже ні в кого не буде заперечень проти того висловлювання, яке було зроблено на початку нашої розповіді. Одружитися по любові у принципі неможливо, адже любов народжується тільки у шлюбі, тільки після одруження, і виявляється в усій своїй силі тільки після тривалого часу.

Ми кидаємо у землю яблучне зернятко і не приходимо збирати врожай через місяць, а упродовж кількох років доглядаємо дерево і тільки тоді дожидаємося плодів.