Ключі до дитячих сердець Лесі Ворониної ...

Леся Воронина.  Ім'я  цієї непересічної письменниці відоме  багатьом сучасним юним читайликам. 

Народилася 21 березня 1955 року в Києві в письменницькій (справжнє ім'я Вороніна Олена Анастасіївна). Цього року в березні у неї був 65 - літній ювілей. Назвали дівчинку Лесею на честь великої письменниці Лесі Українки. Її дід Прохор Воронін був письменником, тато – художником - оформлювачем і реставратором, а мама – перекладачем художніх творів. Вдома у них завжди було багато книг. Отож, книжки для маленької Лесі були цілим світом. "Та хоча зростала в літературному середовищі, письменники здавалися мені якимись особливими, унікальними – куди вже мені до тих небожителів?! Але все одно писати почала рано" – згадує про себе Леся Воронина. Коли письменницю запитали, як і коли вона написала свою першу книгу, вона розповіла: “Я її задумала в старшій групі дитячого садка." Перші літературні спроби Леся показала не рідним, не друзям, а дитячій письменниці Ларисі Письменній. З нею дівчинка познайомилася ще в сім років, коли побувала у Будинку творчості письменників у Ірпені. Для неї дуже важливо було почути думку саме Лариси Письменної. “Це цікаво і весело, пиши ще!” – так сказала письменниця. Невдовзі в журналі “Барвінок” було надруковано перший твір Лесі Ворониної.  У 1972 році юнка Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчила у 1979 році.  Перші казки 

Леся Воронина написала для сина Євгена, щоб якось втихомирювати досить рухливого і веселого хлопчика. Згодом подала ці твори до видавництва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, в якій письменницю докоряли за те, що в неї “звірі кращі за людей”. Це дало їй привід замислитися над власними прихованими комплексами. У 1987-1991 роках  Леся  Воронина  працювала в  журналі “Україна” редактором відділу літератури та мистецтва. Коли у 1991 році з'явився дитячий журнал “Соняшник”, вона з радістю прийняла запрошення працювати в нім. З 1992 по 2006 рік Леся Воронина була головним редактором даного часопису. Як згадує сьогодні письменниця, працювати в цьому журналі було дуже цікаво і весело. Редакція була творчою лабораторією, куди приходили молоді талановиті письменники: Зірка Мензатюк, Роман Скиба, Іван Андрусяк, Іван Малкович, Ірен Роздобудько, Сашко Дерманський, Андрій Кокотюха, Кость Лавро, Катерина Штанко, Катерина Білетіна та інші. Головним завданням журналу було прищепити дітям смак до літератури й мистецтва, захопити юних читачів до власної творчості. І в цьому велика заслуга Лесі Ворониної, адже часто, коли не було якісних цікавих матеріалів, вона писала сама в усіх жанрах. У жовтні 1994 – березні 1995 років на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського інституту українських студій їде до Едмонтону, де бере участь в підготовці освітнього проекту “Мова” для двомовних україно-англійських шкіл провінції Альберта. Ще Леся Воронина вподовж 13 років під псевдонімом Гаврило Ґава писала цікаві сюжети коміксів. Більше ста їх було вміщено на сторінках журналу “Соняшник”. Член Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Пише для дітей. Автор дитячих іронічних детективів, об´єднаних у серію «Суперагент 000»: «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях», «Таємниця золотого кенгуру», пригодницьких повістей «Пригоди голубого папуги», «Хлюсь та інші», «Таємниця Чорного озера». Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна. Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Нині — ведуча програм на Радіо Культура. На початку 2011 року очолила щойно створене дитяче видавництво «Прудкий равлик».

Відзнаки:

Лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004);

Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п´єс « Коронація слова » (2005);

Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий Портал» (2006);

Лауреат конкурсу «Книжка року Бі-бі-сі» (2008);

Перша премія VІ Московського міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» у номінації «Книга для дітей та юнацтва» за книжку «Сни Ганса-Християна» (2009);

Перша премія Національного конкурсу «Найкраща книга України 2009», за книжку «Сни Ганса-Християна». Дипломант Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв і п´єс « Коронація слова - 2010» за роман «У пошуках Оґопоґо".

Вітаємо письменницю, що несе іскру дитячої вигадливості й цікавості крізь все своє життя, бажаємо їй творчої наснаги та здоров’я.